загрузка...
3. Стилі в архітектурі - 12 Апреля 2015
Главная » 2015 » Апрель » 12 » 3. Стилі в архітектурі
18:35
3. Стилі в архітектурі

Кожна епоха людства має власне «художнє обличчя». Його створюють історичні події - війни, переселення народів, соціальні відносини - звичаї та релігійні вірування, а також технічний прогрес. Усе це відображається у стилі, змісті та формі творів мистецтва різних народів.
Особливо помітні ці зміни в архітектури. Технічний прогрес надав людству нові технології в будівництві, які дозволяють за короткий час створити те, що колись потребувало величезних зусиль та затрат, або було зовсім неможливим.
Стиль складається історично і притаманний усім видам мистецтва. Найбільше він проявляється в декоративно-прикладному мистецтві та архітектурі.
Стиль - це поєднання образної системи, засобів художнього вираження, що характеризують мистецтво певного періоду.
Давній Єгипет
Мистецтво Єгипту тісно пов'язане з релігійними віруваннями. Величні монументальні споруди присвячувались двом культам у житті єгиптян: культу богів і культу мертвих. У творах мистецтва, що прославляють земне і потойбічне життя, домінує образ фараона. Фігури фараонів у скульптурі й живописі перевищують за розмірами фігури простих смертних.
Єгипетські храми розташовані на гігантських колонадах, їх висікали і в глибині скелі. Фасади оздоблені різними зображеннями та ієрогліфами. Сонячні промені надають їм особливої рельєфності. Віра єгиптян у потойбічне життя надихнула єгиптян на будівництво пірамід - колосальних погребальиих пам'ятників, де розміщували необхідне для померлого в його мандрівці до царства мертвих.
Архітектура чудово вписується в пустельний пейзаж. Для спорудження використовували місцевий будівельний матеріал, тому храми і піраміди за кольором відповідають оточуючому середовищу. Контрастним є лише блакитне небо. Усе мистецтво Єгипту пронизане культом недосяжної абсолютної влади фараона та богів.
Античний стиль: Греція
Місцеві племена грецького півострова змішалися з індоєвропейськими народами й створили новий народ - еллінів, які подарували світові най-прекраснішу з усіх античних культур - культуру Греції.
Мистецтво Еллади різко відрізнялося від усього, що йому передувало. Воно прагнуло створити досконалий образ людини. Навіть зображення богів у еллінів олюднені, їм надано рис чоловіків і жінок ідеальної краси.
В основі старогрецької архітектури лежить ідея бездоганної, фізично і духовно розвиненої вільної людини. Античні будівлі створені відносно пропорцій людського тіла. Узгодженість частин споруди, ритмічне череду-вання колон, ненав'язливе оздоблення, мармурові скульптури, що органічно вписувались в ансамбль - усе це створює цілісний архітектурний образ грецького храму.
Грецькі храми невеликі за розміром, прості та органічні. На триступеневій основі зводилося святилище, в якому знаходилась статуя божества. Навкруги вибудовувались колони. їх завершення - капітелі - були однією з прикрас храму. Колони підтримували мармурові балки перекриття. Двосхилий дах утворював з торцевими стінами трикутники - фронтони, на яких розміщувались скульптурні або рельєфні композиції. Ними щедро прикрашались грецькі храми.
Архітектура Еллади - це не тільки будівельне мистецтво, це справжня наука, в процесі розвитку якої було розроблено цілісну художньо-осмислену систему - ордер.
Існує три види ордерів: доричний, іонічний і коринфський.
За капітелями колон цих ордерів можна судити про еволюцію форм і декоративних елементів оздоблення. Ці типово грецькі конструктивні елементи і надалі будуть використовуватись у зодчестві.
Стародавня Греція залишила людству архітектуру, яка вплинула на розвиток культури в усьому світі, особливо яскраво відобразившись в мистецтві Давнього Риму.
Античний стиль: Рим
Давньоримська архітектура завершує тисячолітню історію античної архітектури. У своїх творах вона використовувала і розвивала всі попередні досягнення.
Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання. Тому для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних терм, палаців з гігантськими залами, ансамблів міських центрів, форумів потрібні були нові рішення і нова будівельна техніка. Був винайдений бетон. Це допомогло вирішити найскладніші технічні проблеми.
Кожна римська споруда свідчила про міцність держави, непохитність влади імператора. Архітектурі Риму притаманні грандіозні пропорції і багатство оздоблення. Навіть житловим будинкам стародавні римляни надавали велике значення, як справжнім святилищам сімейного життя.
Романський стиль
Романським стилем називають західноєвропейську архітектуру XI - XIII ст., оскільки вона успадкувала деякі риси цього мистецтва й окремі будівельні прийоми римлян. Крім того, вона була найбільш розповсюдженою в романських народів.
Це був час певної стабілізації: остаточно складались феодальні відносини, росли міста, розвивались ремісництво і торгівля. Європа прокидалась від сну раннього Середньовіччя. З'явились нові типи укріпленого житла феодалів-землевласників монастирі.
Романська архітектура визначалась важкими, масивними формами, на-півциркульними арками, коробковими, хрестовими і купольними склепіннями, стриманими скульптурними прикрасами.
«Важким мовчанням» назвав романську архітектуру великий французький скульптор Опост Роден.
Для романського періоду характерне замкнене укріплене житло феодала - замок, який зводився на високому та неприступному для ворога місці.
Головна вежа замку - донжон - виникла як архітектурна споруда ще до X ст. Замок мав суворі і практичні форми. Це була фортеця без зайвих прикрас з вузькими вікнами - бійницями.
Фортеця Хотип. Україна.
Деякі романські будівлі і комплекси (церкви, монастирі, замки) панували над місцевістю як нагадування про могутность феодального володаря. Вони гармонували з навколишнім середовищем: їхні форми та силуети наче повторювали природний рельєф, а місцеве каміння - будівельний матеріал - органічно поєднувався з ґрунтом і зеленню.
Тогочасні собори, як і фортеці, мали міцні стіни з прорізаними вузькими вікнами. Центральна башта, як і в замку, була головною. Часто фасад і входи прикрашали скульптурою або орнаментом, які створювались із дотриманням суворо визначених правил.
Готичний стиль
У другій половині XII ст. в Європі відбулись істотні зміни. Швидко зростало міське населення. Йому ставало тісно в закутих кам'яними стінами середньовічних твердинях. А без цих стін і башт важко було обійтись: загроза нападу на місто своїх і чужих існувала щодня.
Люди шукали захисту в централізованої королівської влади. Міста отримали бід неї Магдебурзьке право (право на певне самоврядування, що здійснювалось на основі цехового устрою), що сприяло бурхливому розвитку міського будівництва. З'явились оселі для купців і ремісників, торговельні склади, будинки міського самоврядування - ратуші.
Велику роль у громадському х<итті міста відігравав собор. У цій споруді не тільки відбувалось богослужіння, а й збиралось майже все населення міста для урочистих церемоній, пов'язаних із міським життям. Тут розігрувались містерії - попередники театралізованих видовищ, складались торговельні угоди, читались лекції студентам.
Отже, собор мав бути величезних розмірів і потребував нових конструктивних рішень. Міські собори були розраховані на велику кількість людей. Так, у Паризькому вміщується 10 тис. чоловік, а в Міланському - до 40 тис.
Готичний архітектурний стиль XIII-XV ст. панував у Європі, Західній Україні та Прибалтиці. Цей період в архітектурі можна назвати «добою готичних соборів».
Легкі, спрямовані вверх, вони здаються невагомими. Якщо в романських соборах камінь створював відчуття сили і могутності, то в готичних він «утратив» свою вагу, став подібним до мережива. Споруда підіймалась, злітала у височінь, перетворювалась у «застиглу музику».
Висота будівлі, суворі обличчя святих, написаних на внутрішніх стінах соборів, звуки органа - все це зливалось в єдине ціле, захоплювало людину і водночас пригнічувало її, змушувало відчувати свою недосконалість.
Ренесанс
З розвитком капіталізму в XIII-XIV ст. у Західній Європі запанувала доба Відродження, або Ренесансу. У мистецтві склався новий однойменний стиль.
Відродження - це художній рух, який прагнув відродити високорозви-нену греко-римську культуру.
Художники того часу прагнули досягти у своїх творах досконалості форм за зразком класичних майстрів.
Мистецтво стилю пронизане увагою до людини, утвердженням її краси, сили, розуму. Воно змусило людей знову побачити прекрасне земне життя, навчило любити його і радіти йому.
Архітектори того часу (Брунелескі, Браманте, Палладіо, Рафаель) будували світлі, просторі споруди, де людині легко дихалось. Вона більше не відчувала своєї незначущості.
Ренесансу притаманні худохшя цілісність задуму, багатство і різноманіття композиційних рішень, симетрія будови, чітка ритмічність усіх частин споруди, розчленування фасадів на поверхи.
Бароко
Наприкінці XVI ст. в Європі почали формуватись абсолютні монархії. Під впливом соціально-політичних змін до середини XVIII ст. панував новий художній напрям - стиль бароко (що означає «пишномовний», «примхливий»). Це мистецтво грандіозних, величних, пишно прикрашених будівель. Архітектори цього напряму створювали і окремі споруди, й цілі ансамблі - палаци і парки.
Монументальні палаци складної, але витонченої форми були оточені садами й парками, де зводили альтанки і фонтани вигадливої форми. Зали і кімнати палаців перетинались сходами дивної конфігурації. У кожному приміщенні - підлога зі складним візерунком, стіни розписані й оздоблені ліпниною і дзеркалами, що створювало ілюзію безмежного простору. На розписній стелі (плафоні), яка зображувала небесне склепіння, «летіли» хмаринки і людські фігури. Фасади споруд прикрашало ліпне оздоблення і декоративна скульптура.
Палац Цвіпгер. Дрездеп. Німеччипа.
Для стиля бароко (від італ. Вагоссо - примхливий) характерні:
• грандіозність, пишність і динаміка;
• патетична піднесеність;
• поєднання ілюзорного та реального;
• контрасти масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла й тіні;
• використання скульптурних та архітектурних оздоблень всередині і зовні будівлі;
• нерівномірний розподіл на фасадах вікон, ніш, декоративних прикрас;
• розкіш оздоблення приміщень.
Споруди стилю бароко характеризувались монументальністю, масивністю й вагомістю. Це мистецтво було новим етапом у художньому пізнанні світу.
Класицизм
Майже одночасно з бароко почав поширюватись класицизм, ідеалом якого було античне мистецтво.
Класицизму притаманні ясність, логічність планування, м'якість кольорів, простота форм. Основна увага звернена на пропорції складових частин і елементів. На зміну ламаним лініям і багатого декору бароко прийшли прямі, чіткі лінії і площини, простота і суворість.
Центральна (головна) частина будівлі - чіткої геометричної форми, більша за бічні і висунута вперед. Вхід прикрашала колонада з шести або восьми колон (портиків) на всю висоту фасаду або лише у верхній частині споруди.
У другій половині XVIII ст. з'явились нові прийоми планування міської забудови, яка доповнювалась елементами природи, відкритими майданами, які просторово зливались із вулицею або набережною.
Еклектизм
Одеський оперний театр - одна з найкращих архітектурних споруд другої половини XIX ст. Архітектурний стиль цієї будівлі називають еклектикою, тобто мішаниною.
Стиль «еклектика» виник на противагу класицизму тоді, коли з розвитком капіталізму з'явилась потреба в нових типах споруд, новій будівельній техніці та нових художніх формах, що мали відповідати смаку буржуазного суспільства. В архітектурі ще не сформувався новий стиль, тому архітектори вдавались до використання стилів минулого.
Цей стиль - еклектизм (від гр. - здатний обирати) - протримався до 30-х років XX ст.
Еклектика «багатостильова» у тому розумінні, що будівлі одного періоду базуються на різних стильових школах залежно від призначення будинків (храми, суспільні будинки, фабрики, частки будинку) і від засобів замовника (співіснують багатий декор, що заповнює всі поверхні будівлі, і ощадлива «краснокирпичная» архітектура).
Шанувальниками еклектики були купці, які мешкали у містах і намагалися виділитися багатством і розкішшю.
Конструктивізм
У період Нового часу на Заході поширився конструктивізм (або функціоналізм) під гаслом: «Що добре функціонує, те добре виглядає».
Тепер архітектурна форма підпорядковувалась призначенню споруди. Будівлі цього стильового напряму - чітко геометричної форми, без жодних прикрас.
Виникненню конструктивізму передувала поява бетону і залізобетону, вдосконалення будівельної техніки.
Головний недолік конструктивізму - надмірний раціоналізм. Інколи, коли штучно протиставлялась техніка архітектурі, будівлі перетворювались в абстрактно-геометричні форми.
Проте, цей стиль приніс постійний пошук нових конструкцій, які підкреслювали призначення будівель. З'явились каркасні конструкції споруд, великі вікна, пласкі дахи, будівлі стали легкими і високими
Виконай малюнок будинку
Виконай малюнок будинку в певному архітектурному стилі. Зверни увагу на правильність і послідовність перспективної побудови будинку в цілому та його частин. Під час роботи фарбами, визнач різницю між тональними відношеннями першого і дальнього планів.
Малюнок будинку виконуй у такій послідовності:
1. Визнач лінію горизонту.
2. Побудуй будинок в кутовому положені, за двома точками сходу.
3. Намалюй вікна, двері і другорядні елементи. Перевір правильність побудови. Заверши малюнок олівцем.
4. Почни роботу фарбами в техніці «по вологому» послідовно з дальнього, середнього та переднього планів.
5. Потім промалюй детально елементи переднього плану, коли аркуш паперу трішечки підсохне в техніці «по сухому».
У творчу годину
Уяви собі будинок, в якому хотів би жити. Відобрази його у своїй роботі. Сплануй оточення будинку, його зовнішнє оздоблення.
Тематичний перегляд
Подивись на репродукції картин художників, на яких зображені будинки, створені в різних архітектурних стилях та визнач до якого відомого тобі стилю вони відносяться.

Підручники 7 клас основи здоров'я, інформатика, музичне мистецтво
Відповіді 7 клас алгебра, українська мова, біологія


Категория:
2015
| Просмотров: 337 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть