загрузка...
§ 56.Еволюція поведінки тварин та її пристосувальне значення - 15 Апреля 2015
Главная » 2015 » Апрель » 15 » § 56.Еволюція поведінки тварин та її пристосувальне значення
20:02
§ 56.Еволюція поведінки тварин та її пристосувальне значення

Ми спостерігаємо за тваринами, вчені вивчають поведінку тварин, намагаючись відповісти на питання, як саме поведінка впливає на виживання тварин та їхню пристосованість до навколишнього середовища. Відомо, що всі ознаки тварин виникли в процесі поступового розвитку живого світу, який називається еволюцією, і поведінка тварин не є виключенням. Але як саме виникли певні форми поведінки? Наскільки вони є випадковими, а наскільки забезпечують пристосування?
Еволюційний процес як джерело різноманіття поведінкових форм.
Вивчення тваринного створює картину безкінечного різноманіття шляхів, що ведуть до найкращого виживання тварин. Клітини з яких складаються тваринні організми, працюють за єдиними принципам практично в усіх представників Царства тварини, але в кожному окремому випадку об'єднуються в складну систему, характерну для даного виду та протидіючу зовнішньому світові своїм унікальним, але ефективним способом. І поведінка живих організмів така ж само різноманітна, як різноманітні їхні розміри, форми, кольори.
Навряд чи хтось з серйозних вчених сумнівається, що все різноманіття живого світу виникло в процесі поступового розвитку і ускладнення живих систем, за якого живі істоти, що найбільше були пристосовані до навколишнього середовища виживали та залишали нащадків, а ті, що були пристосовані гірше - помирали і нащадків не залишали. Процес розвитку живих істот, в ході якого збільшується їх пристосованість до умов навколишнього середовища, зветься еволюцією. Майже всі ознаки тварин (зовнішні особливості будови тіла, форма, колір, фізіологічні показники, особливості екології) виникли в процесі еволюції і мають пристосувальне значення, й новедінкові реакції не є виключенням.
Пристосувальний характер еволюційних змін. Прослідкувати, як в процесі еволюції з'явилися та закріпилися якісь зовнішні ознаки цілком можливо. Л от прослідкувати розвиток в тварин складних поведінкових актів з багатьма елементами, кожен з яких окремо не дає тварині переваг для виживання - завдання більш складне.
Для цього треба звернути увагу, як різниться поведінка тварин, які відносяться до однієї групи, та чи Є в цих тварин переходи від простих форм поведінки до більш складних. Чарльз Дарвін звернув увагу на зозуль. Зозулі є загальновідомим прикладом так званого гніздового паразитизму: вони самі гнізд не будують, але свої яйця відкладають до гнізд птахів інших видів, і ті птахи стають батьками для зозуленят (мал. 56.1). Але серед різних видів зозуль є й такі, які самі насиджують яйця і виводять пташенят. Ці птахи відкладають декілька яєць через кожні 2-3 дні, і зазвичай в їх гнізді є ненасиджені яйця поряд з оперившимся пташеням. Ці птахи відкладають яйця до чужих гнізд лише в виключних випадках. Дарвін припустив, що й предки зозуль - гніздових паразитів теж відкладали яйця до чужих гнізд лише час від часу. Але така поведінка надавала птаху перевагу - не насиджуючи яєць і не виводячи пташенят, він мав змогу раніше відлетіти до місць зимівлі та його шанси вижити значно збільшувалися. З одного боку, такі птахи мали потомство, хоч і виведене іншими птахами, а з іншого могли забезпечити собі більше шансів вижити. До того ж у виграші опинялися і пташенята: вони виростали більш сильними, ніж ті що були вигодувані матір'ю-зозулею. В зозулі, як ви пам'ятаєте, одночасно в гнізді були і яйця, і пташенята, тому вона не могла весь час займатися вигодовуванням пташенят, оскільки їй треба було ще висиджувати яйця.
Таким чином, зозулі зі схильністю до підкидання своїх яєць в чужі гнізда, а також їхні нащадки, мали більше шансів вижити.ніж ті, які самі висиджували яйця і виховували дітей. Ті пташенята, які виживали, одержували таку схильність у спадок, поводили себе так само, та вже їхні нащадки мали більше шансів вижити і теж мали таку ж схильність. Тому з часом така схильність стала загальною практикою. До речі іноді бувають випадки, коли зозуля відкладає яйця та насиджує їх прямо на голій землі, без гнізда. Такі випадки є проявами повернення до ознак предків.
Вивчення еволюції поведінки - складне завдання. Основним матеріалом дослідників еволюції є викопні рештки живих істот. Але викопні рештки дають нам інформацію лише про будову тіла. Судити про поведінку викопних тварин ми можемо побічно, в такій формі, як її допускають будова організму та зовнішні умови.
Наприклад, всі види риб-колючок несуть на спині шипи, але шини істотно різняться за формою та розмірами (мал. 56.2). Ця різниця врештірешт і зумовлює різницю в поведінці риб. Рибки з маленькими шинами не можуть захистити від нападу хижаків. Тому такі рибки ховаються в заростях водної рослинності і навіть в шлюбний період їхні кольори щ не яскраві. Навпаки, довгі та гострі шини дозволяють їх власнику поводитися більш зухвало, до того ж мати яскраву шлюбну забарвлення. Завдяки гострим шинам такі риби рідко піддаються нападам хижаків, а навіть якщо щука її вхопить, то швидко випльовує! Цей приклад ілюструє, як поведінка залежить від будови тіла.
Алє й умови середовища впливають на поведінку не менш за особливості будови. Наприклад, якщо самців криженя та шилохвості виховувати лише з самками їхнього виду, вони паруватимуться з самками свого виду. Якщо ж селезень криженя бачить з народження лише самок шилохвості, то він обиратиме у подруги самку шилохвості (мал. 56.3). Отже він не керується в виборі шлюбного партнеру вродженою здатністю розрізняти види, а цей вибір залежить від умов середовища, в яких він виріс.
Отже поведінка - складний комплекс актів, на формування яких впливають як будова тіла, так і умови середовища, і еволюція поведінки - це розвиток пристосувальних реакцій конкретного унікального організму у відповідь на конкретні умови існування.
Зв'язок еволюції іювсдінки з розвитком нервової системи. Якщо прослідкувати появу різних типів поведінки, а також оцінити співвідношення вроджених та набутих елементів в поведінці тварин, належних до різних груп, то ми побачимо, що організація складних типів поведінки вимагає розвитку нервової системи. Дійсно, як ми знаємо, для розвитку поведінкового акту потрібні зовнішні стимули. Сприйняття зовнішніх стимулів можливе лише при певному рівні розвитку органів чуттів та наявності нервових структур, здатних обробити цю інформацію. Якщо будова, наприклад, зорового органу не пристосована до розрізнення кольорів, то набір можливих зорових стимулів значно зменшується. Отже й самих тинів поведінки навряд чи буде багато.
Пригадаймо, яке біологічне значення має Інстинкт і научіння. Інстинкти важливі для короткоживучих тварин з досить простою організацією нервової системи. Для реалізації інстинктивної вродженої поведінки такої нервової системи і органів чуттів цілком достатньо. Для довгого, порівняно з безхребетними, життя хребетних тварин, зокрема ссавців і птахів, впродовж якого умови, найвірогідніше, змінюватимуться, одних інстинктів недостатньо. Для виживання в змінних умовах важливішим за реалізацію інстинктів є здатність до навчання та відтворення набутих навичок. Научіння складним навичкам, формування нам'яті про пережите з метою відтворення вимагає розвинених структур нервової системи. Саме розвинені структури центральної нервової системи, відповідальні за нам'ять, та досконаліші органи чуттів, здатні сприймати велику кількість зорових, слухових, хімічних та механічних подразників, та розрізняти їх, роблять можливими появу та збереження в поколіннях здатності формувати та відтворювати складні иоведінкові акти. І насправді, найбільш складні иоведінкові акти, велике різноманіття типів навчання ми спостерігаємо саме в групах тварин з розвиненою нервовою системою та органами чуттів.
Важливість вивчення еволюції поведінки для людини. Вивчення еволюції тваринного світу,зокрема й еволюції новедінкових реакцій, важливе для людей, бо допомагає відповісти на запитання, як виникли форми иоведінки,характерні лише для людини. Багатство доказів, одержаних з викопних рештків, безсумнівно показує, що людина як вид виникла у порівняно недавню геологічну епоху від загальних з людиноподібними мавпами предків.
На перший погляд, ми здаємося собі унікальними та неповторними, але в більшості наша неповторність є результатом розвитку властивостей та здібностей наших далеких предків: наші «унікальні» якості мають корені в царстві тварин. Здатність людини до навчання не є особливою рисою і розвинена у багатьох видів тварин. Наша здатність передбачити результати своєї діяльності, звичайно, розвинена краще ніж аналогічні здібності тварин.
Але й ми побачили, що тварини теж мають примітивні форми передбачення: вони завжди очікують зовнішніх стимулів. У тварин з розвиненою груповою поведінкою можна побачити навіть передвісники норм моралі. Чого тільки коштує альтруїзм в турботі про дитинчат і догляді за старими в колоніях приматів!
Наше абстрактне мислення, схильність до узагальнень, вміння бачити аричинно-наслідкові зв'язки - всі ці риси є в зародковому, а й іноді і в досить розвиненому стані, в тварин. Тому вивчення поведінки тварин важливе для нас з точки зору кращого розуміння наших власних схильностей, бажань, прагнень.
1. Прочитавши текст параграфу, спробуйте самостійно сформулювати, що таке еволюція. Визначення запишіть в зошит.
2. Поясніть, як саме стається, що ознаки, які мають пристосувальне значення, закріплюються, а ті, що не сприяють виживанню, зникають.
3. Чому гніздовий паразитизм в зозулі виявився вигідним для неї?
4. Проаналізуйте наведений в тексті параграфу приклад з рибою-колючкою. Розкажіть, як саме особливості її зовнішнього вигляду вплинули на її поведінку.
5. З наведеного в тексті прикладу з селезнем зробіть висновок щодо впливу умов середовища на поведінку тварин.
6. Чи пов'язана будова органів чуттів зі складністю поведінки тварин? В гл.1 і 2 підручника знайдіть і виокремте приклади зв'язку будови органів чуттів з поведінкою тварин.
1. Що таке еволюція?
2. Які методи існують для вивчення еволюції?
3. Чому вивчення еволюції поведінки є складним завданням?
4. Чому складність форм поведінки тварин пов'язана з розвитком у них органів чуття і нервової системи?
5. У представників яких груп тварин ми бачимо найскладніші форми поведінки? З чим це пов'язано? Наведіть приклади.
6. Чому в поведінці тварин, які живуть довше, більше набутих елементів, аніж в поведінці короткоживучих тварин? Поміркуйте над цим.
7. Які риси поведінки людини мають тваринне походження? Наведіть приклади.
Співчуття та почуття справедливості у приматів.
Деякі форми поведінки людина вважає властивими тільки їй. Почуття справедливості, співчуття, намагання допомогти ближньому ціною власних інтересів ми вважаємо перевагами людини, а аж ніяк не тварин.
Але спостереження за поведінкою приматів в природі і в зоопарках в багатьох випадках спростовують таке припущення.
Для маленьких шимпанзе загибель є вироком: вони довго зростають і потребують батьківського піклування. Водночас, для інших членів Зграї таке дитинча може стати тягарем: самка або самець з дитинчам на руках вразливе для небезпеки. З дитинчам на руках важко бігати. Аби прогодувати маля, потрібно самому відмовлятися від їжі. Тому очікувано було б, що сиріти-шимпанзе приречені на загибель. Проте спостереження і генетичний аналіз показали, що 10% шимпанзе в зграї виховують чужих дітей, чиї батьки ймовірно, загинули. Причому, ці малята навіть не є родичами для своїх прийомних батьків. Безумовно, такий прояв самовідданості є доказом існування співчуття в особин шимпанзе до малят.
Інша цікава особливість в поведінці спостерігалася у макак-резусів. Навесні в зоопарку народжуються десятки малят-макак. Ці малята як магнітом притягують до себе молодих самок, які самі ще не народжували. Аби здобути до своїх маленьких лап дитинчат, ці молоді самки готові скільки завгодно ублажати їх матерів за допомогою грумінгу. Коли ж їм вдається здобути маля, їхньому щастю немає меж: вони скачуть з малими по всьому вольєру, облизують їхні мордочки, розчісують його зі всіх боків, аж поки не засинають, міцно стискаючи малят в обіймах. Чи не нагадує вам цей випадок маленьких дівчаток, які бавляться З ляльками?
Окрім співчуття та цікавості до малечі, деяким з приматів також властиве почуття справедливості. Так, група маленьких мавп капуцинів погоджувалася виконувати завдання дослідників без усякої нагороди і старанно виконувала його. Випадково хтось з групи дізнавався, що інша група капуцинів виконує те ж саме завдання і за це отримує винагороду! Після цього всі тварини з першої категорично відмовлялися працювати «безоплатно».
Більше того, капуцин виконував певне просте завдання за винагороду - шматочок огірка, поки не дізнавався, що інший капуцин за те ж саме завдання одержує кращі ласощі - виноград. Так, смачна з точки зору капуцина їжа втрачала свою цінність у порівнянні з тією, яку отримувала інша тварина.
Такий самий дослід, проведений з шимпанзе, показав ще цікавіші результати! Шимпанзе, яка за виконання завдання одержувала виноград, дізнавшись, що його товариш одержує лише огірок, відмовлялася від винограду і не виконувала завдання, поки дослідник не нагороджував виноградом ЇЇ товариша! Ось справжній вияв соціальної справедливості!

Нові підручники 7 клас 2015 з предметів шкільного матеріалу - географії
Решебники ГДЗ для 7 класу з геометрії


Категория:
2015
| Просмотров: 897 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть