загрузка...
Чарівне мереживо витинанки - 11 Апреля 2015
Главная » 2015 » Апрель » 11 » Чарівне мереживо витинанки
15:54
Чарівне мереживо витинанки

Хто з нас не витинав у дитинстві «сніжинки» з білого паперу і не розвішував їх по квартирі, готуючись до зустрічі Нового року? Скласти аркуш паперу певну кількість разів і вирізати хитромудрі й не дуже «віконця» міг кожен, особливо не замислюючись. І тільки згодом ми зрозуміли, що це був один
із перших наших кроків до творчості. Виявляєть, що в декоративно-прикладному мистецтві У багатьох народів світу можна натрапити на
Дуже складні вироби, вирізані з паперу, які в Україні називають витинанками.
Витинанка - художній твір народного декоративно-прикладного мистецтва у вигляді орнаментованої чи сюжетної композиції, вирізаної з одно- або багатоколірних аркушів паперу.
Перші паперові прикраси, схожі на наші українські витинанки, виникли у Китаї у зв'язку з винаходом і розповсюдженням там паперу ще у VII-XII ст. Напередодні свята весни китайські жінки наклеювали на вікна своїх будинків графічно чіткі паперові «чуанхуан» (віконні візерунки), які виготовляли заздалегідь, узимку. Це були переважно одноколірні зображення божеств, духів, героїв народних легенд, драконів, феніксів, квітів, винограду, метеликів, риб тощо. їх витинали маленькими ножиками. Завдяки високій художній якості, вражаючій філігранності та простоті виготовлення «чуанхуан» стали відомі сусіднім народам. Крім суто декоративних функцій такі прикраси слугували майстрам трафаретами для нанесення відбитків на дерев'яні вироби і тканини.
У XIII ст. паперові прикраси з'явились у Персії, пізніше у Туреччині, а у XVIII ст. розповсюдилися й у Європі. Ажурні паперові прикраси в Україні мали виразне декоративне спрямування і спиралися на традиційні народні мотиви орнаменту. На наших землях виникнення і поширення витинанки пов'язане з розвитком промислового виробництва паперу. Саме тоді, у середині XIX ст., витинанка набуває широкого розповсюдження в оформленні інтер'єру.
Ажурними виробами з паперу прикрашають вікна, з них роблять фіранки, серветки, мережива для полиць, стельових балок, рамок з фотографіями, ікон, дверей. За усталеним звичаєм щороку витинанками прикрашали інтер'єр житла до найулюбленіших і найважливіших свят - Різдва та Великодня.
Основними рисами народної витинанки є симетрія і декоративність образів (неодмінно високий ступінь стилізації, схильність до геометризації).
За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на:
- ажурні (зображення міститься у прорізах);
- силуетні (зображення є контуром);
- одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу);
- складні (аплікаційні - з кількох аркушів паперу, а тому вони завжди багатоколірні).
Складні витинанки залежно від прийомів виготовлення бувають накладними (накладають одна на одну «гіркою») і складеними (великомасштабні твори, орнаменти та зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд, гармонійно поєднаних між собою в одне ціле).
Інколи витинанки наклеюють на аркуш паперу, тло якого також може слугувати невід'ємною складовою задуманої автором композиції.
У сучасному декоративно-прикладному мистецтві витинанка набула виставкового характеру - це тематичні ажурні твори, пристосовані для експонування на виставках. Виготовляють їх і для оздоблення поліграфічної продукції - так від декоративно-прикладного вони переходять до образотворчого мистецтва (витинальна графіка). Характерними зразками виставкових витинанок є фігурні та орнаментальні заставки, витинанки-плакати, екслібриси, вітальні листівки тощо.
Друзі! Сьогодні я хочу ознайомити вас із творчістю видатного майстра витинанки - українського художника Тараса Крамаренка. Він живе і працює на Черкащині та є одним з небагатьох в Україні, хто довів захоплення витинанкою до рівня справжнього мистецтва. Його тематична палітра вражає: голодомор, історичні постаті, фольклорні мотиви, пейзажі, політична сатира... Тарас Крамаренко є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва, мав дитячу мистецьку студію, де передає своє вміння «бачити світ крізь витинанку» багатьом учням. А ще пише вірші, вирізьблює по дереву і займається художньою графікою.
Дякую, Богдане! Аж не віриться, що зі звичайного паперу можна виготовити таке диво! Пропоную і нам повчитись цього давнього мистецтва. Знаю, що в ужитковому мистецтві багатьох народів є іпра- ъ^^ диція зображувати так зване «Дерево роду», в якому втілюється пам'ять народна, прадавні вірування та ідеали. Тож: давайте виконаємо декоративну композицію «Дерево роду» в техніці витинанки.
Усі, хто цікавляться українськими народними звичаями, нашим невичерпним і самобутнім ужитковим мистецтвом, зачаровані традиційними ляльками-мотанками. Можливо, тому, що це не тільки дитячі іграшки, а й передуєш, обереги родини й роду, могутні магічні талісмани і символи зв'язку між поколіннями, дух наших предків...
Колись такі ляльки робили повсюдно: інакших іграшок і не знали. Бавилися власноруч створеними із k сіна чи соломи, клаптиків тканини, осоки, ниток, кукурудзяних качанів та листочків. Спосіб створення цих ляльок - скручування, скочування, змотування, зв'язування, завивання. Тому і називали їх - «мотанки». Мотанка виготовлялась з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.
Голова ляльки називалася «куклою». Для неї клаптик тканини складався вузенько (як пасок), а тоді згортався «рулетиком» і обмотувався тканиною. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Саме тому українська мотанка мала ознаки тієї місцини, де її виготовлено. Іграшки з різних місцевостей України відрізнялися неповторним орнаментом вбрання: київський, галицький, волинський, буковинський, подільський, черкаський...
Коли діти підростали, матері робили для них ляльки-мотанки з усього, що мали під руками. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Саморобних ляльок робили безликими: обличчя замінював візерунок у вигляді хреста, ромба чи квадрата. Можна стверджувати, що лялька-мотанка не має очей, бо, згідно із давніми віруваннями, у них може влетіти дух живої істоти. Лялька з обличчям немов дивилася в душу і могла зашкодити дитині, зурочити її. А ще хрест у колі замість обличчя - солярний знак - глибинний символ зародження життя й родючості, продовження й збереження роду, вічності буття, безперервного повторення відродження життя, зв'язку між минулими та майбутніми поколіннями... Тому лялька-мотанка стояла в хаті на покутті, біля образів, або лежала у дитячій колисці. Вона вважалася берегинею роду і захищала малечу від біди. На Великодні свята, коли йшли святити паску, ляльку-мотанку клали у святковий кошик. Адже головне призначення ляльки-мотанки - це берегти душу свого власника від усякого зла та нечистих помислів. Лялька-мотанка давно є незабутнім і неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціновувачів мистецтва и усього прекрасного
Друзі! Мені вже довелось побачити ляльки-мотанки
з багатьох місцин України, що виготовлені з найрізноманітніших матеріалів. Та серед цього яскравого розмаїття видаються особливо чарівними витвори відомої української майстрині - Тетяни Білокрилець. Кожна з її ляльок цікава своєю неповторністю: іноді це мрійливі пані чи панночки, буває, це князівни чи королеви, дбайливі господині чи селянки, це матері з діточками, а, трапляється, прекрасні наречені... Але всі вони завжди красуні! Всі вони завжди Берегині! Берегині домашнього вогнища... У вбранні своїх ляльок-мо-танок авторка обов'язково намагається відобразити традиційні елементи одягу нашого українського народу, всі віхи історії національного костюма... Майстриня з трепетом ставиться до мотанки як до оберегу: починаючи від кольорової палітри і закінчуючи незначними, на перший погляд, деталячи, вона ретельно обмірковує їх обрядовий зміст, символічне значення. Кожна, здавалося б, дрібничка - як-то колір стрічок, вплетених у волосся, гроно винограду у руці, кошик квітів, глечик з водою, хліб на рушнику - 
має символічний та особливий зміст. Багато ляльок-мотанок майстрині «живуть» у приватних колекціях в Україні та за кордоном, зокрема у Франції, Великобританії, Німеччині, Польщі, Бельгії, Австрії, Канаді, США...
Дякую, Богдане! Ляльки, створені Тетяною Білокрилець, справді чарівні. Як би і я хотіла навчитись створювати такі чудові ляльки-оберегиї...
Спробуймо й собі виготовити ляльку-мотанку. Оскільки відразу складно знайти всі матеріали для створення таких ляльок, як у Тетяни Білокрилець, пропоную виконати наш виріб зі звичайних серветок та ниток.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. З білої серветки виготовляємо «рулетик» та розміщуємо його посередині іншої подібної серветки. Виготовляємо голову ляльки й обмотуємо декілька разів ниткою, утворюючи «шийку».
2. Згортаємо до середини два протилежні кути та перегинаємо тулуб. Із картатої серветки робимо «ручки» й перев'язуємо кінці ниткою. Далі з'єднуємо «ручки» з тулубом, перев'язуємо талію ниткою.
3. Виготовляємо з кольорових серветок спідницю і фартух, закріплюємо їх на тулубі ниткою.
4. Оздоблюємо ляльку паском із паперової стрічки.
ВИКОНАЙ УДОМА
У вільний час переглянь книжки, журнали, Інтернет-сайти, присвячені декоративно-прикладному мистецтву, та знайди зображення традиційних українських глиняних іграшок. Спробуй визначити засоби виразності, які використовували їх автори задля створення певного настрою в декоративному образі.

Підручники 7 клас англійська мова, фізика, біологія, алгебра
Відповіді 7 клас геометрія, українська мова, хімія, інформатика


Категория:
2015
| Просмотров: 660 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть