загрузка...
Емма Андієвська - 11 Сентября 2014
Главная » 2014 » Сентябрь » 11 » Емма Андієвська
11:20
Емма Андієвська

Емма Іванівна Андіевська народилася 19 березня 1931 року в місті Сталін о (нині м. Донецьк). її тато був хіміком-винахід-ником, мама працювала вчителем біології. Мама» предки якої належали до українського козацького роду» відцуралася свого коріння, тому й дочку виховувала байдужою до рідної мови, культури, традицій. Дівчинка до шести років навіть не чула української мови.
Коли почалася війна, Еммі виповнилося десять років. Вона пам'ятає, як у 1943 році радянські спецелужби вбили її батька, щоб він не виказав своїх винаходів німцям. Мама, боячись розправи, перед наступом радянських військ подалася на Захід. Так Е. Андіевська опинилася в еміграції*. Жила у Франції, США, від 1961 року — у Німеччині, у місті Мюнхені. У 1957 році письменниця закінчила Український Вільний Університет, 40 років пропрацювала на радіо «Свобода».
Е. Андіевська належить до найвідоміших письменників української діаспори**. Вона любить писати для дітей. У 2000 році вийшла збір ка її творів під назвою «Казки». Вона цікаво побудована: оповідь у ній ведеться від імені шакала й консервної бляшанки. Шакал розказує казки із сумним закінченням, а бляшанка — зі щасливим. Кожну оповідь обоє коментують та пояснюють її мораль по-своєму.
Попрацюй у парі                                                                          
Поясни, що ти знаєш про казку як жанр. Яка відмінність між народною й літературною казкою?
Порівняй свою відповіді із відповілдю однокласника/однокласниці.
На наступних уроках ти продовжиш знайомитися з казками» але не звичайними» а казками-притчами. Ти прочитаєш дві казки-притчі — «Казка про яян» і «Говорюща риба». У них» як зазвичай у казках» є розповідь про фантастичні події» але ці події змальовано так» щоб підвести читача до розуміння повчання (мудрості» моралі) твору. Заради цього повчання твір і був написаний. Притча — коротке оповідання алегоричного змісту з яскраво вираженою мораллю (повчанням).
Так у казці-притчі «Казка про яян» автор зображує країну яянів, їхню байдужість до всього довкола себе, щоб передати читачеві повчання: люди на-егоїст*, яка думає тільки про себе» приречена на одноманітне» нецікаве життя. Тільки відкривши світ інших людей» вона наповнить своє життя новим смислом існування.
Домашнє завдання
1. Розкажи, які обставини змусили родя ну Е. Ан діє в ської покинути Україну.
2. Письменниця виховувалася в сім'ї, у якій зневажали все українське. Звідки ж виросло її шанобливе ставлення до України, української мови й культури? Відповідаючи, спирайся на біографічні матеріали.
3. Дай визначення жанру притчі. Чим притча відрізняється від казки й оповідання?

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.
Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою серед купи каміння, й запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без іжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому туг бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованоївежі, й повторив своє запитання.
— Тут живуть самі яяни, — відповів нарешті старий. — Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхлий завалилися, які моя вежа, направити яку мені бракує сил.
— Я вам охоче допоможу, — радісно вигукнув пастушок, — аби тільки трохи щось попоїсти.
— Яянинові годі допомогти, — скрушно мовив дідок. — Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.
— Але ж л юдин а мусить їсти, аби втриматися при житті!
— Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опал и немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яян ином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борті опинився у цьому місті.
— Але я зовсім не хочу ставати яян ином!
—  За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.
— Невже з цього міста немає виходу?
— Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені, що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.
— Яке ж це слово?
—  Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». Але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянин а це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються.
—  Я спробую, — мовив пастушок. — Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.
— Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.
— Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.
— Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.
—  Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами.
Перед брамою він низько вклонився й промовив:
— Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.
І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.
— Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас і торкнувся старого, аби обережи о зсадити його з пп еч ей н аземлю. Тазамі сть дідуся він намацав тільки мішок, по гузир наповнений самоцвітами.
1. Розкажи, за яких обставин пастушок потрапив у країну до яянів.
2. Поясни, чому мешканців країни називають яянами (з двома літерами я).
3. Зроби висновок проте, яким було населення країни.
4. Поясни, чому завалювалися вежі, які будували яяни. Відповідь підтверджуй цитатою з твору.
5. Намалюй у зошиті схему. Допиши біля стрілочок, якими рисами характеру наділені яяни. Кожну з них підтверджуй їхніми вчинками.
6. Чому меш канці казкового міста були «майже вічні»? Відаовіда підтверджуй цитатою з твору. ^       7. Розкажи, що допомогло кволому дідусеві почути пастушка. Прочитай, як про цю свою здатність оповідає старенький.
8. Розкажи, як дідусь із пастушком змогли вибратися з країни яянів.
9. Порівняй опис місцевості на початку притчі і в кінці. Що, на /іумку |ь            письменниці, робить світ прекрасним?
10. Поясни, що символізує в притчі заповнений самоцвітами мішок.
11. Зроби припущення, чому персонажі твору не мають імен.
12. Чого навчила тебе ця притча? Яка її мораль?
1. У творі Е. Андієвська пише: Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою серед купи каміння. Здогадайся про лексичне значення слов а порпатися із синонімів у наведених нижче реченнях.
•  Вона возилася коло чогось у сторожці-кухні (С. Васильченко).
•  Командор вовтузився біля недавно одержаних автоматів (О. Гончар).
•  Христя довбається над мережкою (Панас Мирний).
•  Зіпсувався мотор. Шофер длубався в ньому аж до вечора {Ю. Мокрієв). Поясни, у якому стилі мовлення доречно вживати слова цього синонімічного ряду.
2.  Прочитай цитату з притчі: Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік Із наведених нижче речень добери синоніми до слова глипнути.
•  Погляну я в теє віконце {Леся Українка).
•  Хочеться хоч подивиться на свій край на милий (Т. Шевченко).
•  Варвара Гри горі вн а злісно блимнула на чоловіка (М. Стельмах).
3.  Яке лексичне значення слова податися в реченні Ми разом подамося далі?
Вибери правильну відповідь із запропонованих варіантів:
1. Схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби, змарніти.
2. Переставати сперечатися з кимсь, іти на поступки комусь, поступатися.
3. Починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця, відправлятися.
1. Це завдання — наш із тобою маленький секрет, його можеш нікому не показувати.
На ар куш і паперу намалюй у же знай омий тобі багатокутник зі словом Я всередині. Проаналізуй свої риси характеру, Запиши їх на аркуші біля Я і допиши ви падси, у яких ці риси характеру ви являлися. Проаналізуй записи й подумай, чи можеш ти назвати себе егоїстом. Якщо так, склади план дій, як ти позбавлятимешся від поганих звичок, які роблять тебе егоїстом.
2.  Навколо тебе — безліч цікавих людей. Обери однокласника (члена ро-дони, друга тощо), якому ти хочеш сказати добрі слова, висловити своє захоплення ним. Для цього намалюй на красивому аркуші паперу багатокутник, напиши всередині слово ТИ та все, за що ти обрану лю-дону цінуєш. Поговори зі своїм візаві проте, що вас об'єднує.

Найперший буквар. Острозька академія. Чаю воскресіння з мертвих


Категория:
2014
| Просмотров: 2373 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть