загрузка...
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) - 9 Сентября 2014
Главная » 2014 » Сентябрь » 9 » Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)
11:25
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

Відомий український мислитель Григорій Сковорода повчав: «Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе». Але чи існують прості способи, як пізнати себе? Які життєві правила треба засвоїти на шляху до свого щастя?
Звичайно, якби існували такі дороговкази, то всі відразу засіли б за книжки, щоб їх вивчити. Хоча, навіть опанувавши їх «на відмінно», ти навряд чи досягнеш мети, бо, крім власного Я, є ще й СВІТ — інші люди, з якими ти щодня зустрічаєшся, спілкуєшся.
Навчити премудростей життя завжди допоможе художня література, її ще називають підручником життя. Письменники, з творами яких ти ознайомишся в цьому розділі, у своїх творах розмірковують над «вічними» питаннями: що робить людину людиною; що таке честь і гідність; якою має бути дружба; що означає бути собою й відповідати за себе; чи повинен кожен із нас відповідати за інших. Ти знайдеш на сторінках художніх творів відповіді на ці та інші важливі для себе питання. У цьому розділі ти разом з Лесею Українкою переборюватимеш життєві негаразди, уболіватимеш за Федька-халамидника, головного персонажа однойменного оповідання Володимира Винниченка, тебе зачарує казковий світ Ірини Жил єн ко й приголубить родинний затишок віршів Станіслава Чернілевського. Оксана Іваненко розкаже про першодрукаря Івана Федорова. А ще своїми «правилами щастя» з тобою поділиться Бмма Андієвська.
Тож спілкуйся з письменниками, роби свої відкриття, як стати щасливим.
Попрацюй у парі.                                                                             
Пригадай, шр ти знаєш про Лесю Українку та які твори тобі відомі. Порівняй свої відповіді з відповідями однокласника/ J однокласниці.                                                                                     
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Лесин батько Петро Антонович — юрист, громадський діяч, мама — українська письменниця Олена Пчілка. У сім'ї панували любов, підтримка та взаєморозуміння. Леся сердечно ставилася до своїх батьків, а Олену Пчіл-ку, яка підтримувала її під час тяжкої хвороби й доклала чимало зусиль для освіти доньки, називала «коханою мамою». Особлива дружба змалку поєднувала Лесю з її старшим братом Михайлом, за що їх прозвали «Мишолося».
У родині панувала повага до українського народу, його мови й традицій. Змалечку дітей одягали в національний одяг, що ти бачиш на фотографіях. Портрет юної Лесі з грабельками теж не для простої втіхи: усі діти Косачів уже в ранньому віці долучалися до праці, мали обов'язки по господарству. Ось як пише про свої обов'язки Леся в листі до бабусі: «Нам тепер багацько роботи, бо ми насадили садок, і хоть не всі дерева, як перше, а все-таки треба поливать».
Леся була щедро обдарованою від природи, змалку виявляла виняткові здібності: у чотири роки навчилася читати, мала хист до малювання, грала на фортепіано (уроки музики їй давала дружина видатного українського композитора Миколи Лисенка). Леся перекладала на українську визначні твори російської, грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської літератур. У листі до брата Михайла вона називає письменників, яких
треба перекладати першочергово: Короленка, Гаршина. Сервантеса, Бомарше, Петрарку, Шенье, Бальзака, Леконт де Ліля, Вальтера Скотта, Вольтера, Руссо, Сталь, Сирокомлю, Конопніцьку. Надсона, Некрасова. Про глибокі й різнобічні інтереси Лесі Українки свідчить і той факт, що вона у 18 років для молодших братика й сестричок написала підручник «Стародавня історія східних народів».
Дуже рано в Лесі прокинувся талант поетеси. Свого першого вірша дівчинка написала у восьмирічному віці. Дізнавшись про арешт батькової сестри, улюбленої «тітки Єлі», вона створила поезію «Надія». Через п'ять років під псевдонімом «Леся Українка» надруковано її вірш «Конвалія».
У 10 років під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася. Відтоді протягом усього життя тривала її запекла боротьба із невиліковною на той час хворобою — сухотами. Доводилось лікуватися в Криму, на Кавказі, у Єгипті. Але ні сильні болі, ні операції, ні місяці нерухомості в гіпсі, які дівчина називала «липкими кайданами», не зламали в поетеси волю до життя. І. Франко про її винятковий талант і силу духу писав так: «Від часу Шевченківського «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна нечула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорошої дівчини...»
1883 р. до бабусі
У мене іще і досі болить рука ліва, так що нічого не можна робить: ні шить, ні грать, ні держать нічого, тим я так погано пишу. Я перше була дуже слаба, а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова, бо завше рука болить. Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала.
1888 р. до Драгоманових
Всі мені толкують, що я повинна жити рослинним життям, я стараюсь, але все не можу зовсім обернутись в рослину.
1890 р. до дядька М. Драгоманова
Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт...
1. Розкажи своїм батькам, яку роль у вихованні Лесі Українки відіграла її родина.
2. Знайди і прочитай у підручнику, як змалку виявилася виняткова обдарованість маленької Лесі.
3. Прочитай уривки з листів Лесі Українки. Про яку сторінку біографії поетеси ти з нихдізна°шся?
4. Прочитай слова Лесі Українки: Не можна, гріхбути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей. Треба вийти в люди! І я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь. Поясни, яка риса характеру поетеси виявляється в цих словах.
5. З'ясуй за тлумачним словником лексичне значення слова стоїчний. Чи може воно бути ключовим для розуміння характеру Лесі Українки? Своє твердження обґрунтуй.
У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци, Таємн ицею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляють люто: «Здайся
Погляд мій спускався нижче, На того, хто, розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: «Убий, не здамся!»
Не здававсь мені величним Той завзятий, пишний лицар, Що красуню непокірну Взяв оружною рукою.
Тільки серце чарувала Бранки смілива відповідь: «Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш!»
Роки любії, дитячі, Як весняні води, зникли, Але гомін вод весняних Не забудеться ніколи.
Він, було, мені лунає У безсонні довгі ночі І єднається так дивно З візерунками гарячки:
Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе ґрати.
Од вікна до мене в хату Червонясте світло впало, — Чито вуличнеє світло, Чито полиски пожежі?
Що се так шумить невпинно? Навісний, безладний гомін! Чи в крові гарячка грає, Чи війн а лютує в місті?
Чи се лютий більу мене Тихий стогін вириває? Чито стогне бранець-лицар, Знемагаючи на рани:
«Хто живий у сьому замку? Хто тут має серце в грудях? Другом будь, зійди на вежу, Подивись на бойовисько!
Подивись на бойовисько, Хто кого перемагає? Чи над лавами ще в'ється Корогва хрещата наша?
Коли ні, — зірву завої! Хай джерелом кров поллється, Будь проклята кров ледача, Не за рідний край пролита!
Ні, я чую наше гасло Ось воно все голосніше... Зав'яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне!..»
Так дитячі мрії грали Між примарами гарячки. Атепер? — гарячка зникла, Але мрії не зникають.
І не раз мені здається, Що сиджу я у полоні І закута у кайдани Невидимою рукою,
Що в руці у мене зброя Неполамана зосталась, Та порушити рукою Не дають мені кайдани.
Глухо так навколо, тихо, Не шумить гарячка в жилах, Не вчувається здалека Дикий гомін з бойовиська.
Так і хочеться гукнути,                          Подивись, чи в полі видко
Наче лицар мрій дитячих;                     Нашу чесну короговку?
«Хто живий? Зійди на вежу,                   Коли ні, не хочу жити,
Подивися наоколо!                                 Хай мені відкриють жили,
Хай джерелом кров поллється, Згину я від згуби крові. Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита!..»
1. Поясни, про які періоди в житті ліричної героїні розповідається у вірші. Наведи докази своїх тверджень, посилаючись на твір.
2. Розкажи, які риси характеру людей приваблювали ліричну героїню в дитинстві, Чому саме такі особистості викликали в неї симпатії?
3. Яку вірші описано хворобливий стан ліричної героїні? Які художні засоби допомагають автору його передати?
4. Розкажи, які образи виникали в уяві ліричної героїні в мареннях.
5. Опиши, якою ти уявляєш ліричну героїню вірша. Чи схожа вона на тих людей, яких вважає своїм ідеалом? Відповідаючи, цитуй твір.
6. Поміркуй, чому вірш має назву «Мрії». Чи можна його назвати по-іншому? Що від цього зміниться?
7. Що автор хоче сказати своїм твором?
8. Які епізоди у творі мають автобіографічний* характер?
9. Поясни, які почуття й думки володіли поетесою, коли вона писала свій твір. Назви художні засоби, за допомогою яких їй вдається досягнути бажаного ефекту.
Червонустий — трохи червоний, з червоним відтінком. Синоніми: чер в оиува тий, чер в она вий.
Од вікна до мене в хату
Червонясте світло впало... (Леся Українка).
Розрізняй лексичні значення слів!
• Мріяти — фантазувати.
• Мріятися — марити.
У якому значенні вжито слово мріяти в рядсах вірша? Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння... (Леся Українка).
Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, — Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.
1. Поміркуй, на які даі частини можна поділити вірш. Виразно прочитай кожну з них.
2. Визнач, які риси характеру має лірична героїня. Як характеризують ліричну героїню її вчинки?
3. Накресли в зошиті таблицю і заповни її.
4. Спираючись на записи в завданні 2, усно розкажи, якою ти уявляєш ліричну героїню вірша.
5. Поясни, що з плином часу змінилося в іїхарактері.
6. Що ти думаєш про ліричну героїню вірша? Відповідь обґрунтовуй, п оси лаюч и сь н а твір,
7. Прочитай рядки з вірша, у яких виражено головну/іумку твору.
8. Чи можна сказати, що вірш «Як дитиною, бувало...» має автобіографічні ознаки? Поясни свою думку.
9. Поясни, які почуття й думки володіли поетесою, коли вона писала свій твір. Назви художні засоби, за допомогою яких їй вдається досягнути бажаного ефекту.
1.  Визнач провідний мотив вірша.
2.  Проаналізуй, як у вірші поєднано різні настрої. Із чим пов'язана зміна настрою? Підтверджуй свої думки прикладами з твору.
3.  Наведи приклад художнього паралелізму у вірші. З якою метою автор використовує цей прийом?
4.  Прочитай описи природи у вірші. Який образ змальовано в кожному описі?
У вірші Лесі Українки «Співець» описується природа навесні і сумної осінньої пори. Опис природи в літературному творі нази-васгься пейзажем. Він часто служить для передачі настрою героя.
У вірші Леся Українка використала не зовсім звичні для сучасної української мови прикметники: багрянії,холодная, вічная, гарячая, новая. Таку форму прикметників письменники вживають для вираження врочистості, емоційної піднесеності або наслідування мови фольклорних творів. їх називають повна нестягнена форма прикметників.
Пёшно — яскраво. Багруний — густо-червоний. Порання {роса) — ранкова, яка буває вранці. Натбра — природа. Вродлёвиця — красуня, Красила — прикрашала.
Вільгттний — не обмежений дотриманням законів, правил, зобов'язань; вільний.
Дріадз — німфа, покровителька дерев.
1.  Навчись виразно читати вірші Лесі Українки «Тиша морська» і «Співець».
2.  Под ли ся своїми враженнями з рідними та друзями про вірші Лесі Українки.
3.  Випиши з вірша «Співець» у зошит по два епітети, порівняння та персоніфікації.
4.  Завдання для допитливих. Прочитай твір Оскара Вайльда «Соловей і троянда». Порівняй його з поезією «Співець» Лесі Українки. Поясни, що мають спільне, а чим відрізняються ці два твори.

Перевір, чи старанно ти навчаєшся

 


Категория:
2014
| Просмотров: 3821 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть