загрузка...
Пошуки нових засад і форм зображення світу у західній поезії на початку ХХ століття - 22 Апреля 2014
Главная » 2014 » Апрель » 22 » Пошуки нових засад і форм зображення світу у західній поезії на початку ХХ століття
14:05
Пошуки нових засад і форм зображення світу у західній поезії на початку ХХ століття

    Докорінні зрушення у суспільстві початку ХХ століття не могли не помітити митці і проголосили необхідність появи нового . Це «нове» у мистецтві почали називати «модерном».
    Цей стиль відкидав старе, адже традиційні форми мистецтва, такі, як реалізм і романтизм, уже не могли передати всіх реалій нового життя. Для позначення цього періоду культури, а також сукупності новітніх течій мистецтва, що існував з кінця ХІХ століття принаймні до 50-60-х років ХХ століття більшість дослідників використовує термін «модернізм».
    Модернізм – це спільна назва мистецьких напрямків та течій  ХХ століття, яким притаманні спроби відобразити нові явища суспільства новими художніми засобами.
    Одні з перших представників модернізму в літературі – ірландець Дж. Джойс, француз М. Пруст і австрієць Ф. Кафка.
     У поезії першої половини ХХ століття відбувалися ті ж самі процеси, що й у прозі. Поетичні експерименти іспанця Федеріко Гарсіа Лорки, австрійця Райнера Марії Рільке і француза Г.Аполлінера.
    Саме Г. Аполлінера справедливо називають експериментатором і новатором у світі поезії. Його літературна спадщина складається з творів найрізноманітніших жанрів: романи, повісті, оповідання, казки, п’єси, публіцистичні статті і, безумовно, вірші. Саме вони принесли письменнику найбільшу славу, утвердили за ним звання одного із творців західноєвропейської поезії ХХ століття. Він стверджував самоцінність та самодостатність особистості, шукав особливі художні засоби, щоб передати весь комплекс гострих суперечностей ХХ століття. Прагнучи проникнути у свідомість читача, поет-модерніст дедалі більше тяжів до суб’єктивізму, символу, зашифрованості, активно використовував вільну форму вірша (верлібр). Нові естетичні прогуди Аполлінера знайшли яскраве відображення у збірці «Алкоголі», а саме у віршах «Міст Мірабо» і «Лорелея».
    «Міст Мірабо» був надрукований у 1912 році. Вірш має автобіографічне підґрунтя. Саме в цей час поет переживав болісний розрив із жінкою, яку не лише кохав, а й уважав своєю музою (Марі Лорансен). На побачення з нею Аполлінер ходив через оспіваний ним міст Мірабо. Ліричний герой вірша не просто споглядає, як річка життя забирає його кохання, нездійсненні надії. Тут починається його плавання на хвилях часу та пам’яті. А в другій строфі міст перетворюється на «міст рук», що повинен поєднувати закоханих. Ці «вічні погляди» приречені на розставлення, бо любов «сплива», адже вона не здатна переробити «життя ходу тягучу». Ліричний герой сумує за нездійсненністю мрій про вічне кохання. А рефрен «Хай б’є годинник ніч настає//Минають дня а я ще є» ніби промовляв до ліричного героя: хоча ми безсилі переробити Вічність, та «невгамовно жагуча» надія поруч.
    До збірки «Алкоголі» увійшла й поезія «Лорелея», написана набагато раніше в 1902 році (із циклу Ріймські вірші). В ії основі – славнозвісна німецька легенда про золотоволосу красуню Лору, яка пізнавши горе розлуки з коханим, перетворилася на одну з Дів Рейну. Подібно до міфологічних сирен, вона своїм чарівним голосом зваблювала чоловіків, і вони гинули в річкових хвилях. Під магію дивовижного співу Лорелеї потрапив і багатий лицар, якого безмежно кохала бідна дівчина. Він кинувся у човен, щоб дістатися скелі, де сиділа красуня. Однак страшний вир затягнув його на дно Рейну. Намагаючись врятувати лицаря, Лорелея кинулась зі скелі. У цьому творі відчутні романтичні тенденції.
    Вірші «Міст Мірабо» і «Лорелея» засвідчили новаторський підхід до оформлення поезії. Аполлінер повністю відмовився від розділових знаків, наголошуючи, що «ритм і паузи вірша – оце і є справжня пунктуація, іншої не треба».
    Отже, я вважаю, під впливом синтезу різних мистецтв поезія стала вишуканішою. Відбулися кардинальні зрушення у світогляді й філософсько-науковому мисленні, які позначилися на формі та змісті художніх творів. Вірші стало читати набагато цікавіше. Вони втілювали в себе і почуття кохання, і відчуття краси, і безглуздість війни.

 


Категория:
Твір, сочинение
| Просмотров: 770 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть