загрузка...
Рондо. Сюїта - 5 Сентября 2014
Главная » 2014 » Сентябрь » 5 » Рондо. Сюїта
13:47
Рондо. Сюїта

Рондо — одна з найдавніших музичних форм. ЇЇ назва прийшла із середньовічної Франції, де словом 4poндo^ називалися пісні-хороводн (від слів rondeau — коло І ronde — хоровод). Солісти-заспівувачі виконували мелодію на різні строфи тексту, а хор повторював приспів, у якому не змінювалися ані слова, ані музика. Від цих хороводів і бере свій початок рондо — своєрідний жанрі відповідна форма побудови музичного твору. Починається рондо з головної теми, яку називають рефреном (із французької мови «приспів»). Упродовж рондо рефрен повторюється не менше трьох разів, чергуючись з іншими музичними епізодами, контрастними за характером музики. У формі рондо написано багато інструментальних п'єс у народному стилі, — бадьорих і жвавих.
Рондо — жанр камерно- інструментальної музики; твір, форма якого будується на зіставленні теми та кількох контрастних епізодів.
У різних національних культурах тієї чи іншої історичної
доби існували свої норми зіставлення і взаємозв'язку окремих частин рондо. У початковий період розвитку жанру виникло куплетне (старовинне)рондо. Воно було однією з улюблених форм французьких і німецьких клавесиністів. Здебільшого йдеться про програмні п'єси найрізноманітнішого характеру, переважно мініатюри. Цюформукомпозитори використовували і для написання танців.
У класичв у є поху рондо дося гло най ви щого розвитку, до цього жанру зверталися В.-А. Моцарт, Л. вав Бетховев.
Будується ровдо на двох принципах: контрасту і повторюваності (репризності). Утворилася форма рондо, подібно до варіацій, — від народної музики.
Пригадайте, як будується куплетна форма в піснях.
Слова заспіву щоразу змінюються, а приспів залишається незмінним (і мелодія, і слова). А тепер уявіть, що народні музиканти захочуть перекласти цю пісвю на мову івструмевтів і зіграти її без слів. Очевидво, для того щоб відтворити будову пісні, щоразу доведеться оновлювати музику «заспіву* (наприклад, доручати її виконання різним інструментам) і зберігати незмінним «приспів*, виконуючи його всім ансамблем.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Вольфганг Амадей Моцарт, Соната № 11 ля мажор для фортепіано {частина Ш «Рондо в турецькому стилі»),
Скільки разів звучить рефрен у рондо? Який характер музики? Як композитор імітує звучання військового «оркестру яничар»?
Австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт написав кількасот музичних творів, та найвідомішою і найулюбленішою народами різних країн стала мелодія «Турецького маршу». Автор назвав цей твір «Турецьке рондо, або Рондо в турецькому стилі». То ж чому нині ми знаємо це рондо як «Турецький марш»?
У 1783 р. В.-А. Моцарт написав музичну композицію під назвою Соната для фортепіано № 11 ля мажор, що складалася з трьох частин. Перша частина — тема з варіаціями; друга — менует; третя — «Турецьке рондо, або Рондо в турецькому стилі». Саме ця частина Моцартівської сонати здобула в ті часи неабиякої популярності у виконавців і слухачів. Музика нагадувала турецькі військові марші.
1.  Схарактеризуйте форму рондо на прикладі прослуханої музики.
2.  Складіть і намалюйте кольорову схему рондо, використовуючи різні образи (геометричні форми, квіти, фрукти й овочі тощо).
У дав ні часи збірку, яка складалася з окремих п'єс, називали сюїтою.
Сюїта — жанр камерно-інструментальної музики; твір, що складається з різних частин, об'єднаних спільним задумом чи ідеєю.
Іноді для позначення такоготвору композитори використовували інший термін — партйта. Історично першою старовинною сюїтою була танцювальна, яку писали для одного інструмента або оркестру. Спочатку в ній було два танці: велична павана і швидка гальярда.
Поступово композитори почали вводити в інструментальні сюїти інші танці, наприклад, алеманду, гавот, буре, менует, сарабанду, жигу, куранту. Усі ці салонні танці виконували на балах при королівських дворах Європи.
Згодом композитори, зберігаючи головні особливості цього жанру — циклічність побудови й контрастність частин, дають їм інше образне тлумачення. Танцювальність стає необов'язковою ознакою. У сюїті використовується найрізноманітніший музичний матеріал, нерідко її зміст визначається програмою. При цьому танцювальна музика не зникає із сюїти, а навпаки, у неї вводяться нові, сучасні танці, наприклад, «Ляльковий кек-уок» із сюїти К.Дебюссі «Дитячий куточок*.
Нині доволі часто з'являються сюїти для симфонічного оркестру, укладені з музики до театральних вистав, наприклад, загальновідома й улюблена багатьма програмна сюїта Е. Гріга «Пер Гюнт*. Укладають сюїти з музики до балетів{«Лускунчик» і «Спляча красуня» П. Чайковського, «Ромео і Джульетта» С. Прокоф'єва), опер {«Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), до кінострічок («Гамлет» Д. Шостаковича).
У вокальних сюїтах поряд з музикою звучить і слово. Отже, сюїта — це жанр, що може належати і до камерно-інструментальної, і до вокальної та симфонічної музики.
Микола Лисенко, Українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень.
•    Прелюдія («Хлопче-молодче, якийти ледащо»),
•    Куранта («Помалу-малу, братику, грай»).
•    Токата («Пішла мати на село»).
•    Сарабанда («Сонце низенько, вечір близенько»).
•    Гавот («Ой чия ти дівчино, чия ти?»).
•    Скерцо («Та казала мені Солоха»),
Схарактеризуйте кожну частину сюїти. Порівняйте засоби музичної виразності п'єс (мелодія, темп, динаміка тощо). Поміркуйте, чому саме в такому порядку вони розміщені, 
Микола Лисенко
(Зав. Товстухою) Віталій Романович покликав синав їдальню. Там сиділажінка з блідим, утомленим обличчям, а біля неї стояв десятирічний хлопчина з пишним волоссям, що спадало аж на плечі.
—  Це, Миколо,— сказав батько,— твій троюрідний брат, Михайло Старицький. Знайомтеся і грайтеся, бо в нас, дорослих, свої клопоти.
— У нас є рояль! — вигукнув Микола.
—  І ти граєш?
—  Граю. Мене навчає мама. Ходімо до світлиці. Увеликій кімнаті Микола розповів братові:
— Колись давно люди грали на клавікордах, потім на спінеті, клавесині. На тих інструментах погано грати. І лише італієць Бартоломео Кристофорі зробив таке фортепіано, на якому, каже мама, чудово грати, легко видобути будь-який звук. Заспівай мені яку хочеш пісню — і я заграю. Не соромся, нас ніхто не бачить...
Старицький несміливо почав виводити:                             
Сидить півень на криниці.                      
Спустив крильця ще й косиці,                   
Сюди — мах, туди мах!                            
А у вас тут млинець пах.  
Микола швиденько знайшов мелодію на клавішах, і вони заспівали разом.
— Ходімо до церкви,— сказав Микола,— там у нас дзвонар Петро Цибуля. Як задзвонить, то по всьому селу луна іде.
Хлопці вийшли на вулицю і підстрибом побігли до церкви.
...Коли до пансіону приходив пан Поноцний, чи, як його ще звали, — ПаноччінІ, Микола пожвавлювався. Учитель фортепіанної гри ставився до нього особливо прихильно:
— Ваші пальці надто рухливі, пане Лисенку. В інших вони бувають ніби причеплені на залізяці, і, щоб зігнути їх, треба добряче накричати горло. А у вас надто рухливі. Це свідчить про ваші здібності, Божу іскру, і при настирливій, щоденній праці ви матимете неабиякі успіхи. Це сказав вам року Божого тисяча вісімсот п'ятдесят третього Паноччіні, а до його слів у Києві не байдужі. Багато хто з вельможного панства хотів би почути їх як похвалу для своєї вередливої дитини, але ні! Паноччіні не каже на чорне —біле, і навпаки. Паноччіні — музикант. Музикадляньогонадусе.а чини... Чини —не для музикантів. Мені казали, що пан Лисенко має і власні композиції. Чи не показали б своєму вчителю?
Микола виконав «Польку».
— Ритміка витримана, мелодія вельми цікава,— похвалив добрий чех,— І, я б сказав, навіть узагальнена. Щось подібне я чув у піснях українців. Та воножі не дивно: адже ви син землі своєї. Шлях великих митців умузику іде через душу свого народу, а приходить до серця всіх народів...
Микола з нетерпінням чекав закінчення уроків, виконував домашні завдання й о п'ятій годині стояв біля класу, до якого заходив трохи хвилюючись. Апоїз Йосипович смикав цапину борідку й рудуваті вуса, що стовбурчилися вгору:
— А-а-а, моя надіє! Сідайте. Чим порадуєте сьогодні? З варіаціями Ліста на теми «Білої дами» ви справилися досить вправно. Та зізнаюся вам: музикант повинен грати блискуче, коли він музикант. Ніякі труднощі не повинні його зупиняти. Техніка гри. Техніка! Душа, своєрідність і таке інше приходять згодом. Запам'ятали ці слова, мій хлопчику?
— Запам'ятав.
— Коли так, почнемо розгляднової п'єси...
Я у світі музики: досліджую, дію
1.  Пригадайте сюїти, які ви слухали, і визначте ознаки жанру.
2.  Дослідіть, які танці поширені в рідному краї. Укладіть з них сюїту «Танцювальні мелодії» (запишіть у зошит назви танців).
3.  Самостійно віднайдіть й ознайомтеся із текстами українських народних пісень, які М. Лисенко використав у сюїті.     

Соната. Варіації                      


Категория:
2014
| Просмотров: 668 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть