загрузка...
​Тореадори з Васюківки частина 3 - 11 Сентября 2014
Главная » 2014 » Сентябрь » 11 » ​Тореадори з Васюківки частина 3
11:40
​Тореадори з Васюківки частина 3

Ускочили ми в халепу. Це кілька дні в усі в селі з нас сміятимуться, не менше. Хоч на вулицю не виходь. У нас такі!
...Я пішов до Яви одвести душу. Зустрів його у садку — він до мене якраз намірявся.
— Здоров, Павлушо! — серйозно-серйозно сказав він. — Я до тебе.
— Здоров, а я до тебе!
— Попрощатися йшов, — одвів убік очі Ява.
— Що, посилають кудись? — здивувавсь я.
— Та-а! — махнув рукою Ява. — Зовсім з домутікаю.
— Куди?!
— На який-небудь безлюдний острів.
— Тю на тебе, дурний! Мелеш таке, що й купи не держиться. Де ти візьмеш той острів? Тепер таких островів і не буває.
— Буває. То ти не знаєш.
— Як же ти втечеш?
— У плавні подамся. Скільки там островів...
— Але як же ти там житимеш? Пропадеш же, як руда миша.
— Не пропаду, —впевнено сказав Ява і витяг з-під сорочки книжку. — От жив же чоловік на безлюдному острові — і нічого. Не пропав.
— Що за книжка? — питаю.
— «Пригоди Робін зон а Крузо». Читав?
— Не пам'ятаю... Може, й читав. Що це за Кукурузо?
— Крузо, а не Кукурузо, чудило. Дуже інтересна книжка.
— Книжка книжкою, а плавні плавнями. Ти краще подумай.
—  Я вже думав. І вирішив остаточно. Ти мене знаєш. Я лише хочу, щоб ти мені трошки допоміг.
Я був обеззброєний. Раз людина звертається до тебе за допомогою, одмовляти їй — свинство.
— І надовго ти збираєшся на той острів?
—  Робін зон пробув на безлюдному острові двадцять вісім років, два місяці і дев'ятнадцять днів, — зітхнувши, сказав Ява.
— Ого-го! — аж рота роззявив я. — Це ж скільки тобі буде? Сорок з гаком. Це ми вже всі школу покінчаємо й інститути. Карафолька академіком стане, Гребенючка агрономом. Я льотчиком, якщо вийде. А ти...
— Що ж поробиш, — знову зітхнув Ява.
— Слухай, а хто ж буде за Книшем і Бурмилом стежити? Хто буде їх викривати, виводити на чисту воду? Може ж, вони справді небезпечні шпигуни й злочинці?
Ява враз почервонів, наче я його спіймав на гарячому. Я вже торжествував, думав, що він зараз відмовиться од своєї затії. Але він сказав:
—  Ні, нічого я не забув. Та доведеться тобі самому стежити за ними й викривати їх. Ти хлопець сміливий, сам впораєшся. І станеш знаменитим. І про тебе в газетах напишуть, і по радіо, і по телевізору...
— Ахай би сказився той Кукурузо, що напутив тебе на острів тікати. Так це ми в дитинстві більше й не побачимось? — з відчаєм сказав я.
— Чому це не побачимось? Ти єдиний знатимеш про острів. І приїжджатимеш інколи.., Робін зон теж не зовсім один був. Потім він урятував дикуна П'ятницю і удвох з ним жив. Так що...
— Виходить, я буду в тебе за дикуна, — уже веселіше сказав я. — Він, значить, герой...Ая, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робін зон Крузо.
— То він був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз підходяще для тебе ім'я. Після вчорашнього...
— А що! Може, це ти й непогано придумав. Кукурузо! Звучить! Га? Знаєш що! Такти не зви мене більше Ява, зви мене Робінзон Кукурузо. Хай так і буде. Домовились?
Так Ява перестав бути Явою, а став Робінзоном Кукурузо. Видно, на роду вже йому було написано носити вигадані імена.
Так що запам'ятайте добренько, далі я зватиму його Кукурузо.
Стою я і, що робити, не знаю. І поспішати мені нетреба, і робити нічого. Хоч стій, хоч через голову перекидайся —все одно. Ніхто не бачить, нікому до цього нем а діл а.
Погано мені було. І головне, ота клята думка, що сам я звідси не виберуся. Хоч кричи, хоч бийся головою об дерево — нічого не допоможе.
Робін зон Крузо на острові щоденника писав, записував усі події, які з ним траплялись. Що ж, я гірший за нього? Я теж, як і він, на острові. Дна острові без щоденника не можна.
Ну, підряд писати, ти ж знаєш, я не можу. Я тобі не письменник. Вирішив я коротенько записувати тільки факти — погані й хороші. Провів у зошиті посередині лінію, розділив таким чином аркуш на дві половини — лівуй праву. У лівій зверху написав «Пригоди» (це хороше, це для мене, ти знаєш, взагалі ужитті головне, заради цього я й на острів висадився, без пригод моє життя —не життя, особливо на острові). У правій половині написав зверху «Неприємності» (що ж поробиш, як трапляються).
Довго я думав, довго гриз олівця і нарешті, написав. От що в мене вийшло.
Як бачиш, пригод одна і та манюня, яктой пічкурик, А неприємностей аж шість, і всі здоровенні, як акули.
Аж раптом тінь упала на плесо; довга-довга, бо якраз проти місяця. З-за очеретів виплив човен — без згуку, без жодного плеску, як мара. І це було найстрашніше (мов уві сні!). У човні на повний зріст стояв хтось високий і довгим веслом нечутно правив. Я закліпав очима — чи не привиділось. Ні! Човен линув прямо до острова. Збільшувався, збільшувався, як на екрані кіно; попід самим берегом звернув і зник за прибережними кущами. Серце моє забухкало в грудях, аж земля здригнулася. Хто то?! Хто то вночі у плавнях? Водяник? Відьмище? Нечиста сила?.. Та що це я? То ж тільки старі бабинеосвічені в них вірять.
Я завмер, прислухаючись. Навіть серце, здалося, зупинилось, щоб я краще чув. З-за кущів долинув плюскіт, щось шубовснуло в воду, наче когось з човна скинули. Може, то Гунька привіз когось і втопив? Тепер моя черга. Я не міг більше сидіти на місці. Я схопився, ступив задерев'янілими ногами кілька кроків у темряву до куреня. І раптом — на когось наштовхнувся... Хтось величезний вхопив мене цупкими руками за плечі. Крик жаху застряв у мене в горлі — не вирвався. Я сіпнувся, брикнув ногами, впав. Хтось навалився на мене, дряпонув по обличчю і...
Тут розповідь Робінзона Кукурузо обривається, бо Павлуша в цьому місці ойкнув і почалася розмова, якої читач не зрозуміє, доки не почує проте, що сталося тої ночі з ПавлушеюЗавгороднім.
Я лежу і мені не спиться. Я думаю. За вікном темно —хоч в око стрель. На небі ні зірочки —хмарно.
Що робить там, на безлюдному острові, мій друг Кукурузо? Чи спить? Навколо нікого. Догоріло вогнище, і з усіх боків насуваються чорні химерні тіні. А він один, ні з ким слово мовити, лише слухає, як стукає його серце.
Ні, не можу я спокійно спати, коли друг у біді. Не можу.
Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть, здається, липучу темряву. Йду майже навпомацки, як сліпий. Щоб ненароком не рипнути хвірткою, прокрадаюся в сад і вже там перелажу через паркан. Іду селом, наче лісом, — темінь і тиша. Аж ось і річка. Тут трохи світліше. Тьмяно виблискує вода. Я сідаю в човен, обережно, щоб не замочить, кладу на ніс ковдру (чого я її взяв — сам не знаю) і вирушаю...
І тим неймовірнішим і фантастичним здалося мені те, що я раптом побачив. А побачив я величезну сіру постать на човні попід самим берегом — наче казковий велетень Гулівер вдерся в країну ліліпутів. Я здригнувся від несподіванки. Хто то? Кукурузо? Але жу нього немає човна. Рибалка якийсь? Але ж рибалки ніколи так далеко не запливають у плавні та ще вночі. Риба і біля самого села прекрасно л овиться...
Книш? Бурмило? Серце в мен е покотилося -покотилося кудись униз... Тим часом незнайомий човен зник за прибережними очеретами. Мені так хотілося повернутися і чим швидше гайнути назад. Але я стримався. Афкє там, на острові, Кукурузо, мій друг, зовсім самотній. Я пливу до нього на допомогу, І, може, саме в цю мить моя допомога найпотрібніша. Ацже в мене човен. І якщо незнайомець, якого я тільки що бачив, дійсно Кіниш чи Бурмило і хоче заподіяти лихо моєму другові, я врятую його — ми втечемо на човні. Швидше, швидше! Я наліг на весло й спрямував човна до берега — звичайно, з іншого боку, ніж незнайомець. Пристав,
виліз і обережно почав прокрадатися в глиб острова. Кукурузо, певно, в' курені — може й спить, бо не чути ні звуку. Кликати його небезпечно — одр азу приверн еш увагу того типа.
Ох як темно, які хащі! Нічого не видно. Враз десь там, за очеретами, де був незнайомець, щось шубовснуло в воду. Серце спинилося в мене. Що це?.. Що?.. Ой! А що, як це... він уже втопив мого друга! Холодний піт вкрив моє чоло. Минула хвилина, друга. Я стояв у цілковитій темряві, витягши вперед руки (так, як ішов) і не міг ворухнутися. І раптом на руки мої хтось наштовхнувся. Величезний, як ведмідь. Руки мої самі собою мимоволі конвульсивно стиснулися, вчепилися в його груди, одпихаю-чи. Наступної миті я відчув страшний удар по ногах і полетів на землю. Але чомусь не назад, а вперед, на нього. Мабуть, він підбив мене і кинув на себе. Я зойкнув і шалено замолотив руками й ногами, вириваючись. Дряпнув по чомусь м'якому, здається, по обличчю, щосили рвонувся, скочив на ноги й кинувся навтьоки. Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева. Але я не відчував болю ні від подряпин, ні від ударів. З розгону вскочив у човен і, схопивши весло, щодуху почав одгрібати від берега. Я ніколи не грі б так шалено — човен летів, як ракета. Весь час я панічно оглядався — чи не женеться за мною він. Ні! Погоні не було. Опам'ятавсь я лишетоді, коли пристав до берега біля села. Я весь час тремтів від напруження, від утоми, від переляку. Та, незважаючи на втому, по селу я теж не йшов, а майже весь час біг — у цілковитій безпеці я міг відчути себе тільки у своєму дворі. Що ж це сталося? Хто це був? Невже Кукурузо загинув? Що робити? Може, збудити батька, все розказати, зібрати людей і — туди... А якщо Кукурузо не загинув? Адже я не певен у цьому. Тоді його таємниця розкриється і вийде, що я зрадник. О ні! Зраджувати друга — це жахливо. Я ніколи не піду на зраду. Все що завгодно, але не це. Що ж робити? Що робити? Довго я мучився над цим питанням, але так нічого й не міг придумати. Нарешті втома і сон знемогли мене, і я заснув.
1. Розкажи, яке важливе рішення прийняв Ява.
2. Знайди дві відмінності між Робінзоном Крузо і Робінзоном Кукурузо.
3. Зверни увагу, як про ту саму подію розповідали Ява і Павлуша. Що ж насправд з ними відбулося? Перекажи подію так, наче ти сторонній спостерігач.
4. Чи здогадуєшся ти, на кого наткнулися в темряві Ява й Павлуша? Що робив той персонаж на острові вночі? Вислови свої припущення.
5. Знайди утворі два підтвердження того, щ о Ява й Павлуша —вірні друзі.
6. Поясни, як ти ставишся до головних персонажів повісті. Свою відповідь обґрунтуй.
7. Розкажи, як до Яви й Павлуші ставиться автор. Чому ти робиш такий висновок?
8. Наведи докази того, що у творі є:
*  несподівані повороти подій;
*  мотив переслідування;
*  ситуації припущення й розгадування.
Запиши продовження пригод Яви та Павлуші після пригоди на острові.

Тореадори з Васюківки частина 2


Категория:
2014
| Просмотров: 1215 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть