загрузка...
Твір Художнє осмисленні чорнобильської трагедії в поемі І.Драча «Чорнобильська Мадонна» - 28 Апреля 2014
Главная » 2014 » Апрель » 28 » Твір Художнє осмисленні чорнобильської трагедії в поемі І.Драча «Чорнобильська Мадонна»
22:21
Твір Художнє осмисленні чорнобильської трагедії в поемі І.Драча «Чорнобильська Мадонна»

                                                                      Над вченим хай сяє моральне табу, і
                                                                      Жодного грама науки для зла.
                                                                                                                             Іван Драч

    Чорнобиль – колись чепурне містечко, чарівна природа. Поряд могутній комплекс атомної електростанції. Хвала науці – немає ані чаду, ані тафтяного смороду. Чисте – чистесеньке повітря. Та ось прокинувся страшний монстр – вибухнув реактор. Смертоносна радіація розійшлася на півсвіту. Велике горе зійшло на землю. Чи задумувалися в минулому «тупі можновладці» над майбутнім України, створюючи під її серцем цю потужну атомну станцію, чи не знали вони її небезпеки. Із-за кар’єри та премій, нехтуючи всім святим, ці люди були здатні на злочин. Події Чорнобильської трагедії знайшли своє відображення в творчості Івана Драча.
    Його «Чорнобильська Мадонна» - це сльози всієї України. І Драч з гіркотою, болем пише про це:
    Лава вулканна, нестерпного бітуму.
    Бурхає полум’я. Валує дим.
    І рвуться слова без жодного відома:
    Коли помирати, так вже молодим!

    Скільки ж дітей, юнаків, дівчат вже загинуло! Скільки ж смертельно хворих у нестерпних муках благають на смерть! Невидиме, страшне зло. Чудові квіти, велетенські плоди, ніби й повітря те ж саме! Не може бути краса вбивцею! 

    Все плакало на сонці,
    Не хтіло помирати,
    У квітку прямо в стронцій
    Поцілувала Мати.
    
    Пусткою та тишею віяло від численних чорнобильських сіл. Лишали люди свої насиджені гнізда й відлітали, як ті плахи, у далекий, небажаний, може останній вирій. Горе й туга. Старенька мати не хоче покинути рідної домівки. Все життя своє вона тут прожила, дітей, онуків виростила. І знає бабуся про радіацію, та хоче вірити, що її улюблениця «ще дасть до відра молока». Та й узула корову в синові чоботи. «Нехай же пасеться і буде здорова». Жахлива мертва Чорнобильська зона…Як врятуватися від смертельної радіації?

Всі криниці в целофанових капинках,
Всі колодязі затушковані.
Питали одне – однісіньке:
Де знайти кілометр целофану
На рукотворне Київське море.

Поет з горем, відчаєм пише про «сиву Чорнобильську Мадонну», про «хворе дитя», про «чорний рушник», яким заквітчалася істина. А за ширмою вмиває руки од радіації Пілат. Дуже нелегка доля поетів. Вони живуть болями й радощами всього народу. Іван Драч своєю «Чорнобильською Мадонною» застерігає від цих жахливих помилок. Трагедія сталася, її вже не виправити. Всіх і кожного зачепила вона. Якими хворобами та потворствами надішлемо ми наступні покоління?

Мадонни атомного віку! Ви шукали притулку для свого дитяти у «товщині землі у три фута». Скільки ненароджених дітей не побачили сонця та неба! «Хрещатинська Мадонна» - остання трагічна пісня поеми. В ній сфокусувалися всі жахи трагедій.

У юрмищі хрещатинського дня 
Ти боса йшла ти, сила Катерина.
Народивши мертвого сина тоді, в
Той квітень, коли її «накрила та нечиста сила»,
Жінка збожеволіла:
З лахміття ляльку ти несеш-куди?
Хіба в психіатричну?!

Так, страшного лиха вже не відвернути, глибоко пустило воно свої коріння. Жахливо те, що зараз майже нічого не робиться, щоб підняти рівень здоров’я українців, особливо дітей. Невидима смерть збирає свій врожай.
    «Прокиньтесь, люди» - благає поет. Стогне від болю земля, уражена «хрестом вогняним», «вогняною росою». Треба врятувати Україну та українців від передчасного винищення. І це справа кожного її громадянина. 


Категория:
Твір, сочинение
| Просмотров: 568 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть