загрузка...
Твір Невмирущість духовної краси у драмі - феєрії «Лісова пісня» - 14 Мая 2014
Главная » 2014 » Май » 14 » Твір Невмирущість духовної краси у драмі - феєрії «Лісова пісня»
15:43
Твір Невмирущість духовної краси у драмі - феєрії «Лісова пісня»

План
І. Задум написанні «Лісова пісня» Л.Українкою
ІІ. Мавка – головна героїня драми – феєрії
1.    Її любов до природи
2.    Волелюбність доньки лісу
3.    Прагнення до справжнього кохання
4.    Невмирущість героїні
ІІІ. Образ Мавки – ідеал для нас.
                                                                                 Моя душа ніколи не забуде
                                                                                 Того дарунку, що весна дала.
                                                                                                                      Л.Українка
    У творчості Лесі Українки особливе місце займала драма-феєрія «Лісова пісня». До написання чудового твору поетеса готувалася майже все своє життя. Ще в дитинстві маленьку Лесю приваблювали розповіді про лісових та річкових істот, легенди на перекази. Завдяки усній народній творчості було написано «Лісову пісню». У ній оспівана краса невмирущої справжньої любові, високі ідеали та мрії, наголошено на гармонії людини і природи.
    Головним персонажем «Лісової пісні» є Мавка. Лісова дівчина називає матусею вербу, дідусем – Лісовика. Вона стає ідеалом людини, що прагне до краси й любові, несе у світ те, «що не вмирає». Мавка усім серцем любить і береже природу, шанує її. Вона втілює в собі все чистосердне, щире, що пов’язане з волею. Красуня живе за лісовими законами, поважає всіх лісових істот. Описи природи в драмі – феєрії допомагають читачеві уявити собі маленький світ, в якому живуть прекрасні мешканці лісу, відчути їх взаємовідносини, переживання. Головна риса характеру героїні – волелюбність. Воля для героїні так само важлива, як і прекрасна природа. Також характерна для неї любов до життя.
    Ні! Я жива, я буду вічно жити.
    Я в серці маю те, що не вмирає.
    З пробудженням природи ранньою весною прокидається від зимового сну Мавка. Вона знову починає жити, відчувати потяг до прекрасного, до кохання. Лісова дівчина прагне до справжнього людського почуття. Мавка щиро дивується, що люди «паруються навік». Дівчина чутливо відчуває не тільки пісні лісу, а й музику Лукашевої сопілки, за якою зрозуміла його душу. Заради кохання Мавка залишає ліс і йде до людей. Кохання лісової доньки сильніше за смерть. Лише любов до Лукаша повертає її до життя. Взагалі Мавка невмируща. Сама вона так говорить:
    Легкий, пухкий попілець
    Ляже, вернувшись, в рідну землицю,
    Вкупі з водою там зростить вербицю
    Стане початком тоді мій кінець
    Будь-яка рослина відмирає, переживає і знов прораста. Так і Мавка не назавжди згоріла. Красуня знов обернеться на вербу, бо вона – донька природи. У фіналі п’єси ми бачимо вже не лісову істоту, яка повторюється у безлічі життів, щозими засипаючи, щовесни пробуджуючись, а смертну людину, яка витратила тіло і продовжується в душі.
    Мавка – це ідеал чистої любові, краси, духовного багатства. Леся Українка наділила свою героїню прекрасними рисами, вірністю, чесністю, щирістю, любов’ю до природи, поетичністю. Для нас Мавка, це й людина, й міфічна істота. Я гадаю, що трагедія Мавки не в тому, що вона пішла жити поміж людьми, а в непослідовності і ваганнях Лукаша. Він стоїть немов на розпутті між двома силами, суперечними прагненнями. Коли Мавка рятує його від лісової нечистої сили, він щиро захоплюється нею, слухається порад дядька Лева, але тільки на короткий час. Мати і Килина тягнуть парубка в болото буденщини. Я вважаю, що ми повинні намагатися бути такими, як героїня «Лісової пісні». Якщо в нашому суспільстві з’явиться хоч декілька людей, схожих на Мавку, то виявиться, що поетеса недарма написала чудову драму – феєрію «Лісова пісня».

 


Категория:
Твір, сочинение
| Просмотров: 14930 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть