загрузка...
Твір Зображення звичаїв і побуту селянства у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» - 12 Мая 2014
Главная » 2014 » Май » 12 » Твір Зображення звичаїв і побуту селянства у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
13:48
Твір Зображення звичаїв і побуту селянства у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

План
I.    Повість «Кайдашева сім’я» - один з кращих творів І.Нечуя-Левицького про село
II.    Правдиве змалювання автором картин з життя і побуту селян в перші роки після реформи
1861 року
1.    Сіре, одноманітне життя бідноти.
2.    Глибокі сліди панщини в душах селян.
3.    Темнота, обмеженість, заборонність їх.
4.    Шинок – це єдина відрада в житті трудівників.
5.    Притуплення в селян почуття прекрасного.
6.    Дрібновласницькі інтереси селянства (егоїзм, індивідуалізм, відсутність почуття громадського обов’язку).
7.    Постійні суперечки і боротьба за «моє» і «твоє».
III.    Показ Нечуєм-Левицького згубного впливу приватної власності на людину в пореформеному селі.
Існує багато письменників, які писали твори про село, але ніхто з них, окрім І.С.Нечуя-Левицького, не зміг так яскраво змалювати життя селянства, його звичаї, побут, взаємовідносини. Письменник, використовуючи гумор і сатиру, вміло підкреслив риси характеру кожного персонажу повісті «Кайдашева сім’я». Нечуй-Левицький правдиво розповів читачам про життєві труднощі селян у перші роки після відміни кріпацтва в 1861 році. Протягом всієї повісті автором змальовано сіре, одноманітне життя селянства: роботи у полі, косовиця, хазяйські справи. Селяни зайняті своїми справами, вони кожного дня працюють, бо вже звикли до праці. Але тепер вони працюють не на пана, а на себе. Хоча селяни – вільні люди, все ж таки в їх душах лишилися глибокі сліди панщини.
В образі Омелька Кайдаша Нечуй-Левицький показав селянство того часу: «Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами. Кайдаш стругав вісь. Широкі рукава закачались до локтів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною». І натруджені руки, і сиве волосся, і зморшки на чолі – все говорить про те, що ця людина довго працювала на пана, віддала своє здоров’я й молодість на панщині. Селяни, змальовані письменником, - богомольні, темні й затуркані люди.
Омелько Кайдаш «горнувся до духовенства, любив молитись і поститись, він вірив, що хто буде поститись у п’ятницю перед пали копою, той не буде в воді потопати». Селяни кожного року ходили до Києва молитися. Затуркані люди думали, що, якщо вони віднесуть гроші до київської церкві та помоляться там, Бог вибачить їм всі гріхи. Єдиною радістю в житті селян був шинок. Багато чоловіків пропивали там зароблені гроші. До таких людей відносився й голова сім’ї Кайдашів – Омелько. Він пропивав гроші, що заробляв у пана, коли робив йому вози. Раніше люди ходили в шинок, щоб «потопити» свій відчай у горілці. А тепер вони ходять туди за звичкою. Трудівники села не вміли милуватися навколишньою красою, бо вони з дитинства були затуркані своїми труднощами, побутом, панщиною. Не тільки Кайдаш, а й інше селянство були егоїстичними людьми. Кожен рік люди ламали осі на возах, коли возили сіно через велику гору біля Кайдашевої оселі. Але ніхто не взяв до рук заступа й не розкопав гору. «Цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувати, то й я копирсну заступом скільки там разів», - так егоїстично відповів син Омелько Карпо на батьківське прохання розкопати гору. Протягом усієї повісті між селянами існують суперечки, боротьба за «моє» і «твоє». Родинні суперечки виникають з різних нісенітниць: то кінь перескочив до садка сусідів, то кабан наробив лиха в чужому городі, то дитина розбила кухлик, коли пила воду. І так виникають суперечки між двома родинами: Карпа і Мотрі з одного боку, старої Кайдашихи, Лавріна і Милашки – з іншого.  Але цих суперечок, цієї боротьби за власність можна біло уникнути.
Після реформи 1861 року селяни отримали свої наділи землі. Але люди ще не вміли вправлятися зі своєю землею, а не панською. Тому між селянами виникають суперечки, боротьба за «моє» і «твоє». Виходило так, що приватна власність згубно впливала на затурканих і темних селян. Саме ці проблеми Нечуй-Левицький відобразив у своєму творі «Кайдашева сім’я». 

 


Категория:
Твір, сочинение
| Просмотров: 1029 |
gdz-masters.org © 2016 Яндекс.Метрика
Закрыть